Багато людей кажуть, що не можна в житті бачити лише чорне і біле, але джерелом багатьох прекрасних речей є саме чорно-біле. Мене завжди зачаровує як міняється характер речі при зміні основного кольору: вони виглядають зовсім різними і несуть різний зміст. Вночі нам світять яскраві зорі, але вони присутні і вдень, та їх не видно, навіть якщо небо чисте.
Це надихнуло мене створити всю колекцію у чорно-білій палітрі, щоб пам’ятати про те, що в темні часи краще видно світло. І ми маємо бути його джерелом.
Це історія про важкі часи та випробування, які тривають у історії нашого народу та кожної української родини. Незважаючи на шалену втому та стрес ми мусимо знаходити в собі світло та мужність. Війна стала нашою буденністю та на її тлі ми живемо та працюємо. Смерть та життя переплітаються і надають один одному більшого змісту.
Колекція складається з 11 речей. Це чоловічі сорочки, жіночі сукні, блузки, запаски та комір. Запаски пропонуються до суконь та до блуз для надання більш сучасного стильного образу. Кожна модель представлена в двох кольорах – чорному та білому. Чорний та білий є базовими (традиційними) кольорами. В колекції використана техніка декору тканини плісе.
Plisse – це складки, що мають однакову ширину по всій довжині. Ця техніка декору одягу походить з Греції. Ще донедавна спідниці плісе асоціювались з школою або бабусиною шафою, проте зараз такі моделі переживають відродження. Речі з технікою плісе зручні, не обмежують рух та жіночні, підкреслюють силует. В колекції ми рідко використовували рівну довжину суконь, переважно робили її різною, динамічною.
Найпопулярнішими зараз є спідниці довжиною 7/8, що підкреслюють литки та підходять до більшості типів взуття.
Орнаменти в колекції є авторськими, що складаються з елементів поширених в кількох регіонах: Полтавщина, Київщина, Волинь та інші. На Полтавщині була поширена техніка лічильної гладі, що вважається одною з найскладніших.
В стилізації образів білого кольору були використані “намітки” – це старовинний український головний убір, який був важливою частиною весільного обряду і слугував знаком заміжньої жінки. Намітка мала оберегове значення.
З традиційним українським головним убором наміткою я познайомилась в етнорезиденції “Ладомирія” взимку 2024 року. Мене навчили вив’язувати намітку серпанкову, що виготовлялась з найтонших ниток. Художниця Марта Пітчук, що малює мотанки та часто використовує намітки в своїх картинах, запропонувала мені допомогти з стилізацією костюмів для виставки та зйомки.
Намітка була одним з елементів українського традиційного вбрання довгий період – з XV до кінця XX століття. Вона сягала до 5 метрів у довжину та була близько 50 сантиметрів завширшки. Цей головний убір мав багато варіацій назв, залежно від регіону, – наметка, перемітка, намитець, серпанок, рантух, склендрячка. Виготовлялася переважно з льону, рідше — з бавовни, конопель або шовку. Існувало до тридцяти способів вив’язування їх на голові. Найпоширенішим був коли один кінець намітки пропускали під підборіддям, а другий спадав на спину.
Матеріали в колекції:
- костюмна тканина
- бавовняне мереживо
- бавовняна підкладка
Ми пропонуємо два варіанти догляду за речaма з технікою одягу плісе.
- Прання в машині-автомат на делікатному режимі при температурі близько 30 градусів без режиму віджимання.
- Прання вручну в ледь теплій воді без тертя та відтискання.
- Сушити речі потрібно на спочатку в лежачому вигляді, поки стікає вода, після часткового підсушування на плечиках. В цьому випадку плісіровка довго триматиме форму.
